ЗА ТОБОЮ СТЕЖАТЬ

Опубліковано admin на

Історія про Рут не перестає мене дивувати. Чим більше читаєш, тим більше виникає запитань. Чим більше роздумуєш, тим більше відкривається істин. Наступні події, які сталися з героями цієї книги, визначили їхнє майбутнє життя.

Після смерті чоловіка Ноомі і її двох синів, жінки почули, що Бог згадав про Ізраїль і дав їм хліба, тобто послав урожай. Ноомі розуміє, що не зможе вижити на чужині і вирішує повернутися додому і шукати там притулку. Але що ж робити з двома невістками? Вона каже їм: Я не можу дати вам інших синів, які були б вам за чоловіків, тому поверніться до своїх батьків і там ви знайдете кращу долю, дасть Бог, ви вийдете заміж і почнете нове життя. Одна невістка послухалася і пішла до свого дому, а інша, яку звали Рут, сказала такі слова, які мене просто вразили: “Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій мій Бог. Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою.”

Чому вона так сказала? Що змусило її залишити свій край і своїх рідних? Як вона не боялася піти в народ, який ворогував з ними? Ось скільки запитань у мене виникло, коли я читав цю історію. Невже вона більше не вірить божкам та ідолам свого краю, а повірила в істинного Бога Ізраїля? Що з нею сталося? Про другу невістку написано, що вона вернулася до богів свого народу, а чому Рут не повернулася? Я думаю, що вона побачила у своїй свекрусі Ноомі живу віру, яка сильно відрізнялася від мертвої віри її народу. Вона збагнула, що її боги, насправді мертві боги, які не можуть нічого зробити, а Ноомі вірить у живого Бога, Який її чує і допомагає їй. І тому, вона захотіла пізнати такого Бога, стати частиною Його народу, і отримати Його обіцянки!

Життя Ноомі стало для Рут яскравим прикладом Божої дитини, вона була щоденним свідченням для неї, як потрібно жити. Від хорошого поводження Ноомі, її практичної віри, увірувала Рут. Якщо б Ноомі вела поверхневе або лицемірне духовне життя, то Рут би ніколи не сказала такі слова: нехай твій Бог буде моїм Богом. Наше життя говорить більше ніж наші слова. Скільки б я не говорив розумних і правильних речей, але якщо я не живу так, то те все пустий вітер. За нами постійно спостерігають, як ми живемо, і чи відповідають дії словам.

Від нашого життя також може залежати те, як інші будуть ставитися до Бога, в Якого ми віруємо. Або увірують в Нього, або не захочуть ніколи навіть чути про Нього.

Категорії: Статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

twelve − eleven =