У кожної історії є своя розв’язка, так і в цій інтригуючій та романтичній драмі, все закінчується добре. Вдова Рут дуже любила свою свекруху і турбувалася про неї, і це дуже вразило Боаза, тому що вона приїхала з чужої країни, прийняла їхнього Бога і вчинила таке добро для своєї мами. Він дозволив їй збирати колоски у себе на полях, давав їй їсти і пити, як своїм слугам, і навіть більше того, просив робітників залишати опале колосся, …

Відносини – це дуже важка річ, а особливо тоді, коли два зовсім різних характери та світогляди починають жити під одним дахом і на одній кухні. Далі мова піде про стосунки невістки зі свекрухою. Чи можливий тут мир і гармонія чи в будь-якому випадку війна? З давніх-давен точиться ворожнеча між тещею та зятем і між свекрухою та невісткою. Чому? Не знаю. Але з даної історії про Рут, я бачу, що не все так безнадійно та плачевно. …

Повертатися завжди дуже важко, особливо тоді, коли покинув і зрадив близьких і скрутну для них хвилину. Це так само складно як визнавати свою поразку або те, що ти був не правий. Пригадую як мені було важко в дитинстві йти і просити вибачення у того, кого образив. Але Ноомі була змушена йти назад, адже не хотіла помирати від голоду на чужині без чоловіка і без дітей. У неї не залишилось інших варіантів.  І це було правильне …

Історія про Рут не перестає мене дивувати. Чим більше читаєш, тим більше виникає запитань. Чим більше роздумуєш, тим більше відкривається істин. Наступні події, які сталися з героями цієї книги, визначили їхнє майбутнє життя. Після смерті чоловіка Ноомі і її двох синів, жінки почули, що Бог згадав про Ізраїль і дав їм хліба, тобто послав урожай. Ноомі розуміє, що не зможе вижити на чужині і вирішує повернутися додому і шукати там притулку. Але що ж робити …