Відповіді на життєважливі запитання

Відповідь: У чому зміст життя? Як я можу знайти ціль, досягнути її й отримати задоволення в житті? Чи маю я потенціал до здійснення чогось вагомого в житті? Люди ніколи не перестають роздумувати над тим, у чому ж полягає зміст життя. Через роки вони оглядаються назад і дивуються, чому їхні стосунки з іншими зруйнувалися і чому вони почувають себе такими спустошеними, навіть якщо й досягли всього того, що бажали. Одного баскетболіста, чиє ім’я викарбуване в баскетбольному Залі слави, запитали, яку пораду він би хотів почути, коли тільки починав грати. Він відповів: «Я би хотів, щоби хтось сказав мені – коли ти досягнеш вершини, то нічого там не знайдеш». На жаль, порожнеча багатьох життєвих цілей розкривається лише через багато років, які були потрачені на досягнення цих цілей.
У нашому суспільстві люди ставлять перед собою багато цілей, вважаючи, що в них вони знайдуть зміст свого життя. Деякі з них цілей включають діловий успіх, багатство, добрі стосунки, секс, розваги, благодійність і т.д. Проте більшість людей визнає, що навіть досягнувши своїх цілей у багатстві, стосунках та задоволеннях, глибоко всередині їхньої душі залишається вакуум – відчуття порожнечі, яку ніщо не може заповнити.
Автор біблійної книги Еклезіаста згадує це відчуття, коли каже: «Наймарніша марнота… наймарніша марнота, – марнота усе!» Ця людина мала незліченні багатства, велику мудрість, сотні жінок, палаци та сади, які були предметом заздрості оточуючих царств, найкращу їжу і вино, а також будь-які розваги. Вона досягала всього, що бажало її серце. А тепер з гіркотою вона підсумовує, що «життя під сонцем» безцільне! Чому ж існує така порожнеча? Тому що Бог створив нас для того, що виходить за межі «тут і зараз». Соломон сказав про Бога: «Він заклав вічність у людські серця…» Отже, у наших серцях ми відчуваємо, що це «тут і зараз» – ще не все.
У першій книзі Біблії – Буття – ми дізнаємося, що Бог створив людину за Своїм образом (Буття 1:26). Це означає, що ми більше схожі на Бога, ніж на будь-яку іншу форму життя. Ми також виясняємо, що:
а) Бог створив людину соціальною істотою (Буття 2:18-25);
б) Бог дав людині працю (Буття 2:15);
в) Бог спілкувався з людиною (Буття 3:8);
г) Він дав людині владу над землею (Буття 1:26).
Чим так важливі ці моменти? Бог створив нас таким чином, щоб ми самі могли отримувати задоволення від життя, проте всі ці аспекти людського життя (а особливо, стосунки з Богом) були пошкоджені гріхопадінням, і прокляттям землі в результаті (Буття 3).
В Об’явленні – останній книзі Біблії – Бог відкриває, що після багатьох подій кінця світу Він знищить теперішню землю та небо і створить нову бездоганну землю та нове небо. Водночас, Він відновить утрачені стосунки з викупленим людством. Деяких людей буде визнано недостойними цього і вони будуть вкинуті у вогняне озеро (Об’явлення 20:11-15). З прокляттям гріха буде покінчено: більше не буде ні гріха, ні суму, ні болю, ні хвороб, ні смерті (Об’явлення 21:4). А віруючі успадкують усе; Бог буде перебувати з ними, а вони будуть Його дітьми (Об’явлення 21:7). Таким чином, ми повернемося до вихідної точки: Бог створив нас для стосунків із Ним; людина згрішила, розірвавши цей зв’язок, але Бог відновлює стосунки з тими, кого визнав гідними. Безглуздо прожити життя, досягаючи «все і вся», щоб лише померти у вічному відокремленні від Бога! Більше того, Бог зробив можливим для нас не лише блаженство у вічності (Луки 23:43), але й це життя задовольняючим і змістовним. То як отримати це вічне блаженство і «рай на землі»?
ЗМІСТ ЖИТТЯ ВІДНОВЛЕНО ЧЕРЕЗ ІСУСА ХРИСТА
Як згадувалося вище, справжній зміст життя, як тепер, так і у вічності, досягається відновленням стосунків з Богом, що були втрачені під час гріхопадіння Адама та Єви. Сьогодні ці стосунки з Богом можливі лише через Його Сина, Ісуса Христа (Дії 4:12; Івана 14:6; 1:12). Вічне життя дається людині, коли вона кається у своїх гріхах (тобто, не хоче продовжувати грішити, а бажає, щоб Христос змінив її та відродив) і починає покладатися на Ісуса Христа як Спасителя (див. статтю «Що таке План Спасіння?» для подальшої інформації з цього надзвичайно важливого питання).
Слід зазначити, що справжній зміст життя полягає не тільки в прийнятті Ісуса як Спасителя, але й у слідуванні за Христом, пізнаючи Його, проводячи час із Ним у Його Слові – Біблії, спілкуючись із Ним у молитві і дотримуючись Його заповідей.
Можливо, ви кажете собі: «Це не здається мені дуже вражаючим і задовольняючим!», але будь-ласка, прочитайте трохи далі. Ісус говорив так: «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас! Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, – і знайдете спокій своїм душам. Бо Моє ярмо любе і Мій тягар легкий» (Матвія 11:28-30). «…Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб над міру мали» (Івана 10:10). «Коли хто хоче йти за Мною, хай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною. Бо коли хто хоче спасти свою душу, той погубить її, а хто погубить свою душу заради Мене, той знайде її» (Матвія 16:24-25). «Хай Господь буде розкіш твоя, – і Він здійснить тобі твого серця бажання!» (Псалом 37:4).
Усі ці тексти говорять про те, що ми маємо вибір. Ми можемо продовжувати спроби самостійно керувати своїм життям (із результатом у порожньому житті), або ж ми можемо вибрати щире слідування за Богом і Його волею щодо нашого життя (що приведе до повноцінного життя, виконання бажань вашого серця й отримання задоволення). Це можливо тому, що наш Творець любить нас і бажає нам найкращого життя (не обов’язково – найлегшого, але такого, що принесе найбільше задоволення).
На завершення дозвольте поділитися аналогією, запозиченою в одного знайомого пастора. Якщо ви – спортивний уболівальник і хочете потрапити на професійну гру, то завжди зможете за кілька доларів дістати віддалене місце на верхніх рядах стадіону. Але якщо ви пожертвуєте на своє захоплення кілька сотень доларів, то отримаєте місце, де зможете близько й безпосередньо спостерігати за розвитком подій. Щось подібне і в християнському житті. «Недільні християни» заплатили небагато. А безпосередньо спостерігати за Божою роботою можуть лише щирі послідовники Христа, які дійсно припинили погоню за власними бажаннями, щоб слідувати Божим намірам у своєму житті. Вони заплатили набагато більше – повністю віддалися Христу і Його волі; вони і мають повноцінне життя!
Чи заплатили ви належну ціну? А чи бажаєте це зробити? Якщо так, тоді вам більше не доведеться знову шукати зміст чи ціль у своєму житті.

Відповідь: Хто такий Ісус Христос? На відміну від запитання «Чи існує Бог?», дуже мало людей ставлять під сумнів, чи існував Ісус Христос. Загальновизнано, що Ісус насправді був людиною, яка жила в Ізраїлі 2000 років тому. Але коли піднімається питання про те, ким був Ісус, починаються дебати. Майже кожна провідна релігія навчає, що Ісус був пророком, великим учителем чи благочестивою людиною.
Християнський письменник К. Люїс у своїй книзі «Справжнє християнство» пише наступне: «Я намагаюся відмовити людей казати справді нерозумні речі, які часто вживаються стосовно Нього (Ісуса Христа): „Я готовий(-а) прийняти Ісуса як великого морального учителя, але не приймаю твердження про Його Божественність”. Нам не слід казати такого. Проста людина, яка б говорила такі речі, як Ісус, не була би великим учителем. Її б визнали або психічно хворою – на рівні людини, що вважає себе вареним яйцем, або ж дияволом із пекла. Ви повинні зробити свій вибір. Ця людина або була (і є) Сином Бога, або ж вона божевільна чи щось гірше… Ви можете вважати його божевільним, ви можете наплювати на нього і вбити як демона; або ж ви можете впасти до Його ніг і назвати Його Господом і Богом. Але давайте утримаємось від цих поблажливих дурниць про те, що Він – великий учитель-людина. Він не залишив нам такого варіанту. Він не збирався цього робити».
Отже, ким Ісус називав Себе? Ким Його називає Біблія? По-перше, погляньмо на Ісусові слова в Івана 10:30: «Я і Отець – Ми одне!» На перший погляд, це може і не здаватися твердженням про власну Божественність. Але зверніть увагу на реакцію юдеїв після Його твердження: «Відповіли Йому юдеї: Не за добрі діла каменуємо Тебе, але за богозневагу; і що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом!» (Івана 10:33). Юдеї розцінили вислів Ісуса, як твердження про Свою Божественність. У наступних текстах Ісус не поправляє юдеїв, кажучи: «Я не роблю Себе Богом». Тобто, це означає, що Ісус справді мав на увазі, що є Богом, проголошуючи «Я і Отець – Ми одне». Іншим прикладом є текст в Івана 8:58: «Сказав їм Ісус: Знову й знову запевняю вас: Перш ніж був Авраам, – Я є!» І знову, у відповідь юдеї схопилися за каміння, збираючись каменувати Його (Івана 8:59). Ісус, вживаючи стосовно Себе словосполучення «Я є», прямо послався на старозавітне ім’я Бога (Вихід 3:14). Чи поривалися б так юдеї каменувати Ісуса, якби не вважали, що Він сказав щось богохульне, а саме, проголошував Свою Божественність?
В Івана 1:1 написано: «Слово було Бог», а в Івана 1:14 – «Слово стало тілом». Це ясно підтверджує, що Ісус є Богом у тілі. Апостол Хома звернувся до Ісуса так: «Господь мій і Бог мій!» (Івана 20:28) – і Ісус не поправляв його. Апостол Павло описував Його, як: «великого Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа» (Тита 2:13). Апостол Петро пише те ж саме: «…нашого Бога і Спасителя Ісуса Христа» (2 Петра 1:1). Бог Отець також засвідчує, Ким є Ісус, звертаючись до Нього: «Боже, Твій престол на віки віків, і скіпетр Твого Царства – це скіпетр справедливості» (Євреїв 1:8). Старозавітні пророцтва проголошують Його Божественність: «Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру» (Ісаї 9:5).
Таким чином, як стверджує К. Люїс, варіант вірити в Ісуса як великого вчителя-людину не передбачений. Ісус чітко й незаперечно названий Богом. Якщо Він не Бог, тоді Він обманщик, а тому не може бути пророком, великим учителем чи благочестивою людиною. Тим не менше, намагаючись по-своєму пояснити слова Ісуса, сучасні «вчені» стверджують, що «справжній історичний Ісус» не казав багатьох речей, які приписуються Йому в Біблії. Хто ж ми такі, щоб сперечатися з Божим Словом стосовного того, що казав Ісус?! Як може «вчений», на дві тисячі років віддалений від Ісуса, знати, що Він казав, краще за тих, хто жив із Самим Ісусом, служив разом з Ним і навчався у Нього (Івана 14:26)?!
Чому питання про те, ким був Ісус насправді, таке важливе? Чому таке велике значення має, чи є Ісус Богом, чи ні? Найбільш важлива причина, чому Ісус має бути Богом, така – якщо Він не Бог, то Його смерть не була б достатньою платою за гріхи всього світу (1 Івана 2:2). Лише Бог міг заплатити таке безмежне покарання (Римлян 5:8; 2 Коринтян 5:21). Ісус мав бути Богом, аби покрити наш борг, і Він мав бути людиною, щоб умерти. Спасіння можливе лише через віру в Ісуса Христа! Божественність Ісуса – підстава того, що Він – єдиний шлях до спасіння. Божественність Ісуса – підстава того, чому Він проголосив: «Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене» (Івана 14:6).

Відповідь: Наша відповідь на це запитання визначатиме не лише наше ставлення до Біблії та її місце у власному житті, але вплине і на нашу вічну участь. Якщо Біблія – насправді Боже Слово, тоді ми маємо цінувати і вивчати її, виконувати вказівки, дані в ній, і максимально довіряти їй. Якщо Біблія – Боже Слово, то нехтування нею означатиме нехтування Самим Богом.
Той факт, що Бог дав нам Біблію, є доказом та ілюстрацією Його любові до нас. Слово «об’явлення» означає, що Бог відкрив Себе людству і повідомив, як ми можемо налагодити близькі стосунки з Ним. Ми б не знали ці істини, якби Бог не відкрив їх нам у Біблії. І хоча Бог відкривав Себе в Біблії поступово, протягом близько 1500 років, вона завжди містила все, що було необхідне людині для пізнання Бога і встановлення тісних стосунків із Ним. Якщо Біблія – насправді Боже Слово, тоді це найвищий авторитет у всіх питаннях віри, релігії та моралі.
Нам слід запитати себе: як ми можемо переконатися, що Біблія є Божим Словом, а не просто хорошою книгою? Що такого унікального в ній, що виділяє її з-посеред усіх інших релігійних книг, будь-коли написаних? Чи існують які-небудь докази того, що Біблія є Божественним посланням? Це типові питання, які ми маємо розглянути, якщо збираємося ґрунтовно дослідити твердження, що Біблія – Боже Слово, натхненне згори, якого цілком достатньо для вирішення всіх питань віри і повсякденного життя.
Без сумніву, Біблія сама називає себе Божим Словом. Це очевидно з таких текстів, як 2 Тимофія 3:15-17: «І ти змолоду знаєш Святе Писання, що може тебе зробити мудрим для спасіння через віру в Ісуса Христа. Усе Писання богонатхненне й корисне для навчання, для докору, для виправлення, для виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, на всяке добре діло готова».
Аби відповісти на вищезгадані запитання, ми маємо розглянути як внутрішні, так і зовнішні докази того, що Біблія насправді є Божим Словом. Внутрішні докази, це ті твердження, що містяться в самій Біблії і засвідчують її Божественне походження. Один із внутрішніх доказів полягає в її єдності. Хоча, в дійсності, це 66 окремих книг, написаних на трьох континентах, трьома різними мовами, за період у приблизно 1500 років, понад 40 авторами, що належали до найрізноманітніших соціальних верств, Біблія від початку до кінця є єдиною книгою. Ця єдність унікальна, порівняно з іншими книгами, і є доказом того, що саме Бог надихнув людей записувати Його власні слова.
Інший внутрішній доказ Божественного походження Біблії міститься в детальних пророцтвах на її сторінках. У Біблії є сотні пророцтв щодо майбутнього як окремих міст і націй, включаючи Ізраїль, так і майбутнього всього людства та приходу Месії – Визволителя не тільки Ізраїлю, але і всіх, хто повірить у Нього. На відміну від пророцтв інших релігійних книг або ж Нострадамуса, біблійні пророцтва надзвичайно детальні і завжди збувалися. Лише про Ісуса Христа є понад триста пророцтв у Старому Завіті. Ними було передбачено не тільки де Він народиться і в якій сім’ї, але також і яким чином Він помре і що на третій день воскресне. Просто не існує іншого логічного пояснення виконаних пророцтв Біблії, крім Божественного походження. Не існує інших релігійних книг із таким масштабом і типом пророцтв, які подані в Біблії.
Третій внутрішній доказ – в унікальному авторитеті та силі Біблії. Хоча цей аргумент більш суб’єктивний за попередні, він є не менш могутнім доказом Божественного походження Біблії. Біблія має унікальний авторитет, яким не володіє жодна інша книга. Цей авторитет і сила найкраще підтверджуються безліччю людських життів, що були змінені біблійними істинами. Завдяки їй наркомани позбувалися своєї залежності, розпусники ставали доброчесними людьми, запеклі злочинці робилися законослухняними, грішники розкаювалися, і ненависть змінювалася на любов від читання Біблії. Вона містить у собі динамічну та перетворюючу силу, яка можлива лише тому, що вона справді є Божим Словом.
Окрім внутрішніх доказів того, що Біблія є Божим Словом, існують також зовнішні докази, які підтверджують це. Одним із таких доказів є історичність Біблії. Оскільки Біблія часто посилається на історичні події, її правдивість і точність слід перевіряти, як будь-який інший історичний документ. На основі археологічних досліджень та письмових документів точність і правдивість історичних повідомлень Біблії доводилися неодноразово. Фактично, всі археологічні та історичні докази на підтримку Біблії роблять її найбільш документально підтвердженою книгою древнього світу. Той факт, що Біблія точно і вірно змальовує історичні події, які можливо перевірити, є підтвердженням її правдивості й стосовно релігійних питань і доктрин та засвідчує, що вона – насправді Боже Слово.
Іншим зовнішнім доказом є чесність її авторів-людей. Як було згадано раніше, Бог використав різноманітних людей для донесення Його слів до нас. Досліджуючи життя цих людей, ми не знаходимо жодних підстав сумніватися в їх чесності та щирості. Їх життя і той факт, що вони були готові померти (часто мученицькою смертю) за те, у що вірили, підтверджує, що ці звичайні, проте чесні, люди справді були впевнені, що Бог говорив із ними. Люди, які написали Новий Завіт, як і сотні інших віруючих (1 Коринтян 15:6), були переконані в істинності їхньої вістки, тому що бачили і спілкувалися з Ісусом Христом після Його воскресіння з мертвих. А зустріч із воскреслим Христом справляла незгладиме враження на цих людей. Із тих, хто ховався у страху, вони стали людьми, готовими померти за вістку, відкриту їм Богом. Їх життя і смерть підтверджують факт, що Біблія є справді Божим Словом.
Завершальним доказом є незруйновність Біблії. Через могутній вплив на життя людей та претендування на Божественне походження, Біблія перенесла значно більше нападів і спроб знищення за будь-яку іншу книгу в історії. Від ранніх Римських імператорів, таких як Діоклетіан, до комуністичної диктатури та сучасного атеїзму й агностицизму, Біблія перемагала і переживала всіх своїх нападників, і сьогодні вона залишається найпоширенішою книгою у світі.
Віками скептики ставилися до Біблії, як до міфологічної книги, проте археологія визнала її, як історичну. Опоненти критикували її вчення, як примітивне і застаріле, але її мораль і закони справили позитивний вплив на суспільства й культури всього світу. Ця книга змінювала безліч життів протягом останніх двох тисяч років. На неї продовжуються атаки науки, психології та політичних рухів, але вона залишається такою ж правдивою і важливою сьогодні, як і в момент свого написання. Точність і незмінність Біблії, які збереглися незважаючи на всі спроби спотворити чи знищити її, є свідченням того, що вона – насправді Боже Слово. Адже Сам Ісус сказав: «Небо й земля проминуть, а Мої слова не проминуть» (Марка 13:31). Розглянувши всі наведені докази, ми можемо з упевненістю сказати, що Біблія насправді є Божим Словом.

Відповідь: Чи є життя після смерті? Біблія говорить нам: «Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями: вона виходить, як квітка – й зів’яне, і втікає, мов тінь, – і не зостається… Як помре чоловік, то чи він оживе?» (Йова 14:1-2,14).
Як і Йова, майже всіх нас турбує це питання. Що саме відбувається з нами після смерті? Чи перестаємо ми просто існувати? Чи життя – це постійне повернення на землю для здобуття особистої досконалості? Чи відходять усі в одне місце, чи ж ми йдемо у різні місця? Рай і пекло є насправді, чи це просто стан душі?
Біблія каже нам, що є не тільки життя після смерті, але й вічне життя, настільки славне, що «чого око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не приходило, – те приготував Бог тим, які люблять Його!» (1 Коринтян 2:9). Ісус Христос – Бог у тілі – прийшов на землю, щоб дати нам дар вічного життя. «Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, – кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!» (Ісаї 53:5).
Ісус узяв на Себе покарання, заслужене кожним із нас, і пожертвував Своїм власним життям. Трьома днями пізніше Він підтвердив Свою перемогу над смертю, воскреснувши з могили в дусі і тілі. Він залишався на землі протягом сорока днів, і тисячі людей бачили Його до вознесіння у Свій вічній дім на Небесах. У Посланні до римлян 4:25 записано, що Він «…був виданий за наші переступи й воскрес для нашого оправдання».
Воскресіння Христа було добре відомою подією. Апостол Павло закликав людей переконатися в його дійсності від очевидців, і ніхто не міг заперечити йому. Воскресіння є наріжним каменем християнської віри – завдяки Христу, воскреслому з мертвих, ми можемо вірити, що також воскреснемо.
Павло переконував окремих ранніх християн, які не вірили в це: «Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, то як деякі з вас кажуть, що нема воскресіння мертвих? Якщо нема воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес» (1 Коринтян 15:12-13).
Христос був лише першим з тих, хто буде піднесений до життя знову. Фізична смерть ввійшла через одну людину, Адама, з яким ми всі пов’язані. Але всі, хто прилучився до Божої сім’ї через віру в Ісуса Христа, отримають нове життя (1 Коринтян 15:20-22). Так само, як Бог воскресив Ісусове тіло, так і наші тіла будуть оживлені під час повернення Ісуса (1 Коринтян 6:14).
Хоча ми всі свого часу воскреснемо, не всі попадуть на Небеса. Кожній людині слід у цьому житті зробити вибір, від якого залежить, де він або вона проведе вічність. Біблія каже, що нам належить померти лише раз, а після цього настане Божий суд (Євреїв 9:27). Ті, хто досягнув праведності, отримають вічне життя на Небесах, а невірні будуть відправлені на вічне покарання, або в пекло (Матвія 25:46).
Пекло, як і Рай, – буквальне і дуже реальне місце. Це місце, де неправедні відчують вічний Божий гнів. Вони переживатимуть емоційні, психологічні і фізичні муки, страждаючи від досади, розчарування та безчестя.

Пекло описане, як безодня (Луки 8:31; Об’явлення 9:1) і як вогняне та сірчане озеро, де грішники будуть мучені день і ніч на віки віків (Об’явлення 20:10). У пеклі буде плач і скрегіт зубів, викликані горем і гнівом (Матвія 13:42). Це місце, «де черв’як не гине і вогонь не гасне» (Марка 9:48). Без сумніву, Бог не отримує задоволення від страждань грішників, але бажає, щоб вони відвернулися від своїх гріховних шляхів й отримали життя (Єзекіїля 33:11). Але Він не буде примушувати нас до покори; якщо ми вирішимо відкинути Його, у Нього не залишиться іншого вибору, як тільки дати нам те, чого ми хочемо, – життя без Його присутності.
Життя на землі – перевірка, підготовка до майбутнього. Для вірних – це буде вічним життям у безпосередній присутності Бога. То як же ми можемо стати праведними й отримати це вічне життя? Є лише один шлях – через віру в Божого Сина, Ісуса Христа. Ісус сказав: «Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, – хоч і помре, буде жити. І кожний, хто живе й вірить у Мене, – не помре повік…» (Івана 11:25-26).
Дар вічного життя доступний усім, але заради нього ми маємо відмовитися від деяких задоволень цього світу і пожертвували себе Богові. «Хто вірить у Сина, той має вічне життя, а хто в Сина не вірить, той життя не побачить, але Божий гнів перебуває на ньому» (Івана 3:36). У нас не буде можливості розкаятися в наших гріхах після смерті, оскільки після зустрічі з Богом віч-на-віч у нас не залишиться вибору, як тільки повірити в Нього. Проте Він хоче, щоб ми просто зараз прийшли до Нього у вірі та любові. Якщо ми приймемо смерть Ісуса Христа як плату за наше гріховне повстання проти Бога, то нам гарантоване не тільки повноцінне життя на землі, але й безкінечне життя в присутності Христа.
Якщо ви бажаєте прийняти Ісуса Христа як вашого Спасителя, помоліться такою молитвою. Пам’ятайте: промовляння цієї молитви, або будь-якої іншої, не спасає вас. Лише віра у Христа може врятувати вас від гріха. Ця молитва – просто спосіб висловити Богові вашу віру в Нього і подякувати Йому за надання вам спасіння. «Боже, я знаю, що згрішив проти Тебе і заслуговую покарання. Але Ісус Христос поніс покарання, призначене мені, щоб через віру у Нього я міг бути прощений. Я відмовляюся від мого гріха й вірю, що Ти – моє спасіння. Дякую за Твою чудову милість і прощення – дар вічного життя! Амінь!»

Відповідь: Чи існує Бог? Цікаво, що так багато уваги приділяється цьому питанню. Останні опитування свідчать, що 90% населення земної кулі сьогодні вірять в існування Бога, або якоїсь іншої вищої сили.
Незважаючи на це, існування Бога не може бути доведене чи спростоване. Біблія говорить, що нам слід вірою приймати факт існування Бога: «Без віри неможливо догодити Богові. Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають» (Євреїв 11:6). Якби Бог хотів, то міг би просто з’явитися і довести всьому світові, що Він насправді є. Та якби Він зробив це, більше не було би потреби у вірі. «Каже йому Ісус: Тому що ти побачив Мене, ти повірив? Блаженні ті, що не бачили й повірили!» (Івана 20:29).
Тим не менше, це не означає, що доказів існування Бога немає. Біблія свідчить: «Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розповідає небозвід. Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, – без мови й без слів, не чутний їхній голос, та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова!» (Псалом 19:2-5). Зорі на небі, безмежний всесвіт, чудеса природи, краса заходу сонця – усі ці явища вказують на Бога-Творця. Якщо цього недостатньо, то відчуття присутності Бога закладене і в наших власних серцях. Текст Еклезіаста 3:11 повідомляє нам: «…усе Він (Бог) прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм (людям) у серце…» Глибоко в душі ми погоджуємося з існуванням чогось, що виходить за межі нашого життя, і когось поза цим світом. Ми можемо заперечувати це знання інтелектуально, але Божа присутність у нас і через нас від цього не зникає. Незважаючи на все це, Біблія застерігає, що дехто буде продовжувати заперечувати існування Бога: «Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога!» (Псалом 14:1). Оскільки 98% людей протягом усієї історії, в усіх культурах, цивілізаціях і на всіх континентах вірили в існування певного «бога» – щось (або хтось) мало спричинити цю віру.
Окрім біблійних аргументів Божого існування, є й логічні аргументи. По-перше, це онтологічний аргумент. Найбільш популярна форма онтологічного аргументу використовує розуміння Бога для доведення Його існування. Вона починається з визначення Бога, як «такого, величнішого за якого не можна уявити». Далі доводиться, що існування – величніше, ніж неіснування, а тому найвеличніша істота, яку можна уявити, мусить існувати. Якщо Бог не існує, тоді Він не може бути цією найвеличнішою істотою, а це суперечить вихідному визначенню Бога. Другий – це телеологічний аргумент. Телеологічний аргумент полягає в тому, що оскільки всесвіт демонструє такий вражаючий задум, мав бути Божественний творець. Наприклад, якби Земля була розташована навіть на сотню кілометрів ближче чи дальше від Сонця, то вона не змогла би забезпечувати умови для життя. Якби співвідношення елементів у нашій атмосфері навіть на декілька процентів відрізнялося, все живе на землі би померло. Шанс випадкового формування одинарної молекули білку рівний 1 до 10243 (тобто 10 з 243 нулями). А кожна клітина складається з мільйонів молекул білка!
Третій логічний аргумент існування Бога називається космологічним. Кожне явище повинне мати причину. Цей всесвіт та все в ньому – це явище. Мусить бути причина, що привела до появлення всього цього. У кінцевому рахунку, має бути щось первинне, щоби спричинити виникнення всього іншого. Цим первинним є Бог. Четвертий аргумент – моральний. Кожна культура в історії людства мала певну форму закону. Кожна людина має відчуття добра і зла. Вбивство, обман, крадіжка, аморальність заперечуються майже всюди. Звідки ще могло піти це відчуття добра і зла, як не від святого Бога?
Незважаючи на все це, Біблія повідомляє нам, що люди відкидатимуть ясне та незаперечне знання Бога, а замість цього будуть вірити брехні. Текст Римлян 1:25 проголошує: «Вони замінили Божу істину на неправду, поклонялися і служити творінню більше, ніж Творцеві, Який є благословенний навіки! Амінь». Біблія також проголошує, що людям, які не приймають існування Бога, немає оправдання: «Тож Його невидиме від сотворення світу через творіння стає зрозумілим, – Його вічна сила і Божественність. Так що нема їм виправдання» (Римлян 1:20).
Люди пояснюють відкидання віри в Бога, тим що це – ненауково, або що цьому немає доказів. Справжня причина криється в тому, що як тільки людина визнає існування Бога, їй також доведеться погодитись, що вона несе відповідальність перед Богом і потребує Його прощення (Римлян 3:23; 6:23). Якщо Бог є, тоді ми відповідальні перед Ним за наші дії. Якщо ж Його немає, то ми можемо робити все, що забажаємо, не турбуючись про Бога, Який судить нас. Очевидно, що саме з цієї причини так багато членів нашого суспільства вірно притримуються еволюції – альтернативи вірі в Бога-Творця. Бог існує, і майже всі знають це. Навіть той факт, що деякі люди так агресивно заперечують існування Бога, підтверджує, що Він є.
І ще один, остаточний, аргумент на користь існування Бога. Звідки я знаю, що Бог існує? Я знаю, що Він є, тому що спілкуюсь із Ним кожного дня. Явно я не чую, що Він відповідає мені, але я відчуваю Його присутність, сприймаю Його керівництво, я впевнений у Його любові і прагну Його милості. У моєму житті траплялися речі, які можуть бути пояснені лише існуванням Бога. Він так дивно врятував мене і змінив моє життя, що я можу лише дякувати Йому за те, що Він є. Хоча, жодний із цих аргументів не може переконати тих, хто відмовляється визнавати очевидне. Насамкінець, Боже існування має прийматися вірою (Євреїв 11:6). Віра в Бога – це не стрибок навмання в темряву, це безпечний крок у добре освітлену кімнату, де вже стоять 90% людей.

Відповідь: Ми знаємо, що Бог реальний, оскільки Він виявив Себе трьома шляхами: у творінні, у Своєму Слові і в Своєму Сині, Ісусі Христі.
Найбільш фундаментальний доказ існування Бога – в тому, що Він зробив. «Тож Його невидиме від сотворення світу через творіння стає зрозумілим, – Його вічна слава і Божественність. Так що нема їм виправдання» (Римлян 1:20). «Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розповідає небозвід» (Псалом 19:2).
Якби посеред поля ми знайшли наручний годинник, то б не припускали, що він просто «з’явився» з нізвідки або що він існував тут завжди. Беручи до уваги модель годинника, ми б вирішили, що він був розроблений дизайнером. Але ми бачимо набагато величнішу і точну модель у навколишньому світі. Наше вимірювання часу основується не на годинниках, а на Божому творінні – регулярному оберненні Землі (а також на зміні радіоактивних властивостей атому цезію-133). Всесвіт демонструє величний задум, і це свідчить про Великого Творця.
Якби ми отримали закодоване повідомлення, то шукали би шифрувальника, щоб розгадати код. Нашим припущенням буде існування розумного відправника повідомлення – когось, хто створив код. Яким же складним є «код» ДНК, що міститься у кожній клітині нашого тіла! Чи не свідчить складність і задум ДНК про Розумного Автора коду?
Бог не лише створив складний і бездоганно налагоджений фізичний світ, Він також вселив відчуття вічності у серце кожної особи (Еклезіаст 3:11). Людина має вроджене відчуття того, що життя існує і поза очевидним світом, що є щось вище за цю земну рутину. Воно виявляється в нас як мінімум двома шляхами: встановленням моральних законів і поклонінням.
Кожна цивілізація в історії визнавала певні моральні цінності, які дивовижним чином повторювалися від культури до культури. Наприклад, ідеал любові цінується у всьому світі, в той час як неправда всюди засуджується. Загальні моральні принципи – це глобальне розуміння добра і зла – вказує на Найвищу Моральну Істоту, яка дала нам таке відчуття.
Таким же чином люди в різних куточках землі, незалежно від культури, завжди встановлювали систему поклоніння. Об’єкт поклоніння міг відрізнятися, але відчуття «вищої сили» є незаперечною частиною людського єства. Наші нахили до поклоніння відповідають тому факту, що Бог створив нас «на Свій образ» (Буття 1:27).
Бог також виявив себе через Своє Слово – Біблію. У всьому Святому Письмі існування Бога розглядається, як очевидний факт (Буття 1:1; Вихід 3:14). Коли Бенджамін Франклін писав свою автобіографію, він не марнував час на те, щоб довести своє існування. Так само Бог не витрачає багато часу на доведення власного існування у Своїй книзі. Природа Біблії, що змінює людські життя, її цілісність та чудеса, які супроводжували її написання, має бути – достатні підстави для її ретельного вивчення.
Третій шлях, яким Бог виявив Себе, – через Свого Сина, Ісуса Христа (Івана 14:6-11). «На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог… І Слово стало тілом, і перебувало між нами» (Івана 1:1,14). В Ісусі Христі «…тілесно перебуває вся повнота Божества» (Колосян 2:9).
Протягом Свого чудесного життя Ісус бездоганно виконував усі закони Старого Завіту і виконав пророцтво стосовно Месії (Матвія 5:17). Він виявляв співчуття і привселюдно творив чудеса, щоби підтвердити Свою місію і засвідчити Свою Божественність (Івана 21:24-25). А на третій день після Свого розп’яття Він воскрес із мертвих, що було підтверджено сотнями очевидців (1 Коринтян 15:6). Історичні записи переповнені доказами того, ким є Ісус. Як сказав апостол Павло: «…це не відбулося десь у закутку!» (Дії 26:26).
Тим не менше, ми розуміємо, що завжди будуть скептики, які мають свою власну точку зору щодо Бога, і будуть відповідно до цього тлумачити докази. Будуть і ті, кого не переконають жодні докази (Псалом 14:1). Усе обертається довкола віри (Євреїв 11:6).

Відповідь: Біблія говорить, що нам необхідно відвідувати церкву, аби мати можливість поклонятися Богу з іншими віруючими і вивчати Його Слово для власного духовного зростання (Дії 2:42; Євреям 10:25). Церква – це місце, де віруючі можуть любити один одного (1 Івана 4:12), підбадьорювати (Євреям 3:13), заохочувати (Євреям 10:24), служити (Галатам 5:13), навчати (Римлянам 15:14), шанувати (Римлянам 12:10), бути добрими і співчутливими один до одного (Ефесянам 4:32).
Коли людина починає вірити в Ісуса Христа як свого Спасителя, вона стає членом Тіла Христового (1 Коринтянам 12:27). Для належного функціонування «тіла» Церкви, всі його «члени» мають бути «справними» (1 Коринтянам 12:14-20). Також і віруючий ніколи не зможе досягти повної духовної зрілості без допомоги і підтримки інших віруючих (1 Коринтянам 12:21-26). Із цих причин відвідування церкви, членство й участь у служінні мають стати регулярними аспектами у житті віруючого. Від віруючих не вимагається щотижневого відвідування церкви, але той, хто повірив у Христа, має мати бажання поклонятися Богу, вивчати Його Слово та підтримувати дружні стосунки з іншими віруючими.

Відповідь: Молитва покаяння – це молитва людини, яка усвідомлює, що є грішною і потребує Спасителя. Саме по собі промовляння молитви покаяння нічого не зробить. Молитва покаяння діє тоді, коли відображає щире розуміння, усвідомлення та віру людини у свою гріховність і потребу в спасінні.
Першим аспектом молитви покаяння є розуміння того, що ми всі – грішники. Римлян 3:10 проголошує: «Як написано: Нема праведного ні одного». У Біблії чітко стверджується, що всі ми згрішили. Ми всі грішники, які потребують Божої милості і прощення (Тита 3:5-7). Через гріх ми заслуговуємо вічного покарання (Матвія 25:46). Отже, молитва покаяння – це благання про благодать замість засудження, це прохання про милість замість гніву.
Другий аспект молитви покаяння – це усвідомлення того, що Бог зробив для виправлення нашого плачевного стану. Бог прийняв тіло і став людською істотою в особі Ісуса Христа (Івана 1:1,14). Ісус же відкрив нам правду про Бога і прожив праведне й безгрішне життя (Івана 8:46; 2 Коринтян 5:21). Потім Він помер на хресті замість нас, прийнявши призначене нам покарання (Римлян 5:8). Христос воскрес із мертвих, доводячи Свою перемогу над гріхом, смертю і пеклом (Колосян 2:15; 1 Коринтян 15-ий розділ). Лише завдяки цьому ми можемо отримати прощення наших гріхів, а також нам обіцяна вічна оселя в Небесах – якщо ми лише повіримо в Ісуса Христа. Усе, що нам потрібно робити, це вірити, що Він помер за нас і воскрес із мертвих (Римлян 10:9-10). Ми можемо бути спасенні лише благодаттю, лише через віру та лише в Ісуса Христа. Текст Ефесян 2:8 проголошує: «Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар».
Молитва покаяння – це спосіб повідомити Богові, що ви покладаєтеся на Ісуса Христа як вашого Спасителя. Немає «магічних» слів, що ведуть до спасіння. Лише віра у Христа і Його воскресіння може спасти нас! Якщо ви усвідомлюєте, що згрішили і потребуєте спасіння через Ісуса Христа, ось молитва покаяння, з якою ви можете звернутися до Бога: «Боже, я знаю, що я грішник. Я знаю, що заслуговую понести наслідки мого гріха. Тим не менше, я вірю в Ісуса Христа як мого Спасителя. Я вірю, що Його смерть і воскресіння забезпечили мені прощення. Я вірю лише в Ісуса Христа як мого особистого Господа і Спасителя. Дякую Тобі, Господи, за те, що спасаєш і прощаєш мене! Амінь!»

Відповідь: Біблія відкриває шлях до вічного життя. Перш за все, нам слід визнати, що ми згрішили проти Бога: «адже всі згрішили й позбавлені Божої слави» (Римлян 3:23). Усі ми чинили речі, неприємні Богові, за що заслуговуємо покарання. Оскільки всі наші гріхи, по суті, направлені проти вічного Бога, то і покарання має бути вічним. «Бо заплата за гріх – смерть, а Божий дар благодаті – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім» (Римлян 6:23).

Тим не менше, Ісус Христос – безгрішний (1 Петра 2:22), вічний Син Бога – став людиною (Івана 1:1,14) і помер, щоб заплатити за наше покарання. «Але Бог виявляє свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками» (Римлян 5:8). Ісус Христос помер на хресті (Івана 19:31-42), понісши покарання, якого заслуговуємо ми (2 Коринтян 5:21). Через три дні Він воскрес із мертвих (1 Коринтян 15:1-4), довівши Свою перемогу над гріхом і смертю. «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який зі Свого великого милосердя через воскресіння з мертвих Ісуса Христа відродив нас до живої надії» (1 Петра 1:3).

Нам потрібно вірою відвернутися від нашого гріха і прийти до Христа за спасінням (Дії 3:19). Якщо ми повіримо в Нього, знаючи, що Його смерть на хресті була платою за наші гріхи, то отримаємо прощення і вічне життя на Небесах. «Бо так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). «Якщо визнаєш своїми устами Господа Ісуса й повіриш у своєму серці, що Бог підняв Його з мертвих, то спасешся» (Римлян 10:9). Лише віра у звершений Христом подвиг на хресті є єдиним шляхом до вічного життя! «Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар, не від справ, щоб ніхто не хвалився» (Ефесян 2:8-9).

Якщо ви хочете прийняти Ісуса Христа як свого Спасителя, помоліться такою молитвою. Пам’ятайте, промовляння цієї молитви, або будь-якої іншої, не спасає вас. Лише віра у Христа може врятувати вас від гріха. Ця молитва – просто спосіб висловити Богові вашу віру в Нього і подякувати Йому за надання вам спасіння. «Боже, я знаю, що згрішив проти Тебе і заслуговую покарання. Але Ісус Христос поніс покарання, яке заслуговую я, щоб через віру у Нього я міг бути прощений. Я відвертаюся від мого гріха і вірю, що Ти – моє спасіння. Дякую за Твою чудову милість і прощення – дар вічного життя! Амінь!»

Відповідь: У Дії 13:38 стверджується: «Тому хай буде відомо вам, мужі-брати, що через Нього (Ісуса) звіщається вам прощення гріхів…»
Що таке прощення і чому я потребую його?
Слово «прощати» означає витирати начисто, помилувати, анулювати борг. Коли ми ображаємо когось, то просимо їхнього пробачення для відновлення наших стосунків. Прощення не дається через те, що хтось заслуговує його. Ніхто не заслуговує прощення. Прощення – це акт любові, милості та благодаті. Прощення – це рішення не тримати зла на іншу особу, незважаючи на те, що вона зробила нам.
У Біблії написано, що ми всі потребуємо Божого прощення. Ми всі вчинили гріх. В книзі Еклезіаста 7:20 проголошується: «Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила». 1 Івана 1:8 говорить: «Коли скажемо, що не маємо гріха, то самих себе обманюємо, і немає в нас правди». По суті, будь-який гріх – це акт повстання проти Бога (Псалми 51:4). Унаслідок цього, ми відчайдушно потребуємо Божого прощення. Якщо наші гріхи не прощені, ми проведемо вічність, терплячи наслідки наших гріхів (Матвія 25:46; Івана 3:36).
Прощення – як мені отримати його?
На щастя, Бог – люблячий і милосердний – бажає пробачити всі наші гріхи! 2 Петра 3:9 повідомляє нам: «Господь… є довготерпеливий до нас, не бажаючи, аби хтось загинув, а щоб усі прийшли до каяття». Бог прагне пробачити нас, тому Він готовий до нашого прощення.
Єдиним справедливим покаранням за наші гріхи є смерть. У першій частині Римлян 6:23 написано: «Бо заплата за гріх – смерть…» Вічна смерть – це те, що ми заслуговуємо за наші гріхи. Але Бог за Своїм досконалим планом став людиною – Ісусом Христом (Івана 1:1,14). Ісус помер на хресті, понісши покарання, яке заслуговуємо ми, – смерть. 2 Коринтян 5:21 навчає: «Того, Хто не знав гріха, Він зробив за нас гріхом, щоб ми в ньому стали Божою праведністю». Ісус помер на хресті, заплативши за наш гріх! Смерть Ісуса як Бога забезпечила прощення гріхів усього світу. 1 Івана 2:2 проголошує: «Він – примирення за наші гріхи, і не тільки за наші, а й за гріхи всього світу». Ісус воскрес із мертвих, проголосивши Свою перемогу над гріхом і смертю (1 Коринтян 15:1-28). Слава Богу, що через смерть і воскресіння Ісуса Христа, текст Римлян 6:23 має продовження: «…а Божий дар благодаті – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім».
Чи бажаєте ви, щоб ваші гріхи були прощені? Чи маєте ви відчуття вини, якого ніяк не можете позбутися? Прощення ваших гріхів можливе, якщо ви повірите в Ісуса Христа як свого Спасителя. В Ефесян 1:7 написано: «В Ньому ми маємо викуплення Його кров’ю, прощення переступів, згідно з багатством Його благодаті». Ісус заплатив наш борг за нас, щоб ми могли бути прощені. Все, що вам необхідно зробити, це попросити Бога пробачити вас через Ісуса, вірячи, що Ісус помер, щоб заплатити за ваше прощення, – і Він пробачить вас! Текст Івана 3:16-17 несе чудову вістку: «Бо так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне. Бо не послав Бог Свого Сина у світ, щоб судити світ, але щоб через Нього спасти світ».
Прощення – невже це так легко?
Так, це так легко! Ви не можете заробити в Бога прощення. Ви не можете заплатити за нього. Ви можете лише отримати його вірою, через благодать і милість Бога. Якщо ви хочете прийняти Ісуса Христа своїм Спасителем й отримати від Бога прощення, помоліться такою молитвою. Промовляння цієї молитви, або будь-якої іншої, не спасає вас. Лише віра в Ісуса Христа може забезпечити вам прощення гріхів. Ця молитва – просто спосіб висловити Богу вашу віру в Нього і подякувати Йому за готовність пробачити вас. «Боже, я знаю, що згрішив проти Тебе і заслуговую покарання. Але Ісус Христос поніс покарання, яке заслуговую я, щоб через віру в Нього я міг бути прощений. Я відвертаюся від мого гріха і вірю, що Ти – моє спасіння. Дякую за Твою чудову милість і прощення! Амінь!»

Відповідь: Аби відновити близькі стосунки з Богом, нам слід спочатку зрозуміти, що їх зіпсувало. Причиною є гріх. «Нема доброчинця, нема ні одного!» (Псалом 14:3). Ми повстали проти Божих заповідей; ми, «…немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу» (Ісаї 53:6).
Погано те, що покаранням за гріх є смерть. «Душа, що грішить, – вона помре» (Єзекіїля 18:4). Але добра новина в тому, що люблячий Бог не відвернувся від нас, щоб урятувати. Ісус підтвердив, що Його ціллю є «знайти та спасти те, що загинуло» (Луки 19:10), і, помираючи на хресті, проголосив здійснення Своєї мети словами: «Звершилося!» (Івана 19:30).
Відновлення належних стосунків з Богом починається з визнання нашого гріха. Далі слідує смиренне розкаяння перед Богом (Ісаї 57:15) і рішення залишити гріх. «…Устами визнаємо для спасіння» (Римлян 10:10).
Покаяння має супроводжуватися вірою. Зокрема, вірою в те, що Ісусова жертвенна смерть та чудове воскресіння робить Його вашим Спасителем. «Якщо визнаєш своїми устами Господа Ісуса й повіриш у своєму серці, що Бог підняв Його з мертвих, то спасешся» (Римлян 10:9). Багато інших біблійних текстів свідчать про необхідність віри: Івана 20:27; Дії 16:31; Галат 2:16; 3:11,26; Ефесян 2:8.
Примирення з Богом – це наша відповідь на те, що Він зробив для нас. Він послав Спасителя, Він віддав Себе в жертву, щоб забрати наші гріхи (Івана 1:29) і Він обіцяє вам: «…кожний, хто покличе Господнє Ім’я, спасеться!» (Дії 2:21).
Прекрасною ілюстрацією покаяння та прощення є притча про блудного сина (Луки 15:11-32). Молодший син розтратив батьківське майно, живучи розпусно (текст 13). Коли він зрозумів свій проступок, то вирішив повернутися додому (текст 18). Він вважав, що його більше не приймуть як сина (текст 19), але помилявся. Батько любив розкаяного бунтівника, як і раніше (текст 20). Він усе пробачив і прийняв його з великою радістю (текст 24).
Бог завжди дотримується своїх обіцянок, включаючи обіцянку про прощення. «Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає» (Псалом 34:19).
Якщо ви бажаєте примиритися з Богом, помоліться наступною молитвою. Пам’ятайте: промовляння цієї молитви, або будь-якої іншої, не спасає вас. Лише віра у Христа може врятувати вас від гріха. Ця молитва – просто спосіб висловити Богові вашу віру в Нього і подякувати Йому за надання вам спасіння. «Боже, я знаю, що згрішив проти Тебе і заслуговую покарання. Але Ісус Христос поніс покарання, призначене мені, щоб через віру у Нього я міг бути прощений. Я відвертаюся від мого гріха і вірю, що Ти – моє спасіння. Дякую за Твою чудову милість і прощення – дар вічного життя! Амінь!»

Відповідь: Це просте, але глибоке запитання є найважливішим запитанням, яке лише можна задати. Воно стосується того, де ми проведемо вічність після завершення нашого життя у цьому світі. Немає нічого важливішого за нашу вічну долю. На щастя, Біблія надзвичайно чітко розкриває, як людина може спастися. Тюремний наглядач у Филипах запитав Павла і Силу: «Добродії, що потрібно мені робити, аби спастися?» (Дії 16:30). Вони відповіли: «Віруй у Господа Ісуса – і спасешся» (Дії 16:31).
Як я можу спастися? Чому я повинен спасатися?
Усі ми заражені гріхом (Римлянам 3:23). Ми народжуємося з гріхом (Псалом 50:7), і кожен із нас обрав гріх (Еклезіаст 7:20; 1 Івана 1:8). Гріх губить нас. Він відділяє нас від Бога. Він веде нас до вічної погибелі.
Як я можу спастися? Спастися від чого?
Через наш гріх усі ми заслуговуємо на смерть (Римлянам 6:23). Хоча фізичним наслідком гріха є фізична смерть, це не єдиний аспект, який є результатом гріха. Кожний гріх у кінцевому результаті звершується проти вічного й безкінечного Бога (Псалом 50:6). У зв’язку з цим справедливе покарання за наш гріх також має бути вічним і безкінечним. Ми потребуємо спасіння від вічної погибелі (Матвія 25:46; Об’явлення 20:15).
Як я можу спастися? Яким чином Бог забезпечив спасіння?
Оскільки справедливе покарання за гріх буде вічним та безкінечним, лише Бог може заплатити за нас, адже тільки Він є вічним і безкінечним. Але Бог за Своєю Божественною природою не може померти. Тому Він став людиною в особі Ісуса Христа. Бог прийняв на себе людське єство, жив серед нас і навчав нас. Коли люди відкинули Його вістку та захотіли Його вбити, Він добровільно пожертвував Собою заради нас, дозволивши їм розіп’яти Себе (Івана 10:15). Ісус Христос був людиною, тому Він зміг померти, а так як Він був і Богом, то Його смерть набула вічної й безкінечної ціни. Смерть Ісуса на хресті була бездоганною і повною платою за наш гріх (1 Івана 2:2). Він узяв на Себе покарання, призначене нам. Воскресіння ж із мертвих продемонструвало, що Його смерть насправді була достатньою жертвою за гріх.
Як я можу спастися? Що мені потрібно робити?
«Віруй у Господа Ісуса – і спасешся» (Дії 16:31). Бог уже все зробив за нас. Усе, вам залишається зробити, це з вірою прийняти спасіння, запропоноване Богом (Ефесянам 2:8–9). Повірте в Ісуса як у викупителя ваших гріхів. Повірте в Нього, і ви не загинете (Івана 3:16). Бог пропонує вам спасіння безоплатно. Вам лише потрібно прийняти його. Ісус є шляхом спасіння (Івана 14:6).

Відповідь: Ресторани переманюють нас до себе, дозволяючи вибирати саме ту їжу, яку ми хочемо. Кав’ярні вихваляються сотнями різних смаків кави. Навіть купуючи будинки й автомобілі, ми можемо знайти те, що найбільше відповідає нашим бажанням. Перед нами величезний вибір. Ми можемо знайти будь-що відповідно до наших власних смаків і потреб.
А що ж стосовно релігії, яка би відповідала вашим бажанням? Як щодо релігії без почуття вини, без вимог, без нагромадження надокучливих «можна» і «не можна»? Такі варіанти існують, але чи можливо вибирати релігію, як улюблений смак морозива?
Існує багато голосів, що змагаються за нашу увагу, так чому ми маємо вважати Ісуса вищим за, скажімо, Магомета чи Конфуція, Будду чи Джозефа Сміта? Та й взагалі, хіба не ведуть усі дороги на Небеса? Чи не є всі релігії, у своїй основі, однаковими? Правда полягає в тому, що всі релігії не ведуть до Небес, так як і всі дороги не можуть вести в потрібне нам місце.
Ісус єдиний наділений Божественним авторитетом, оскільки Він єдиний переміг смерть. Магомет, Конфуцій та всі інші по сьогодні залишаються у своїх могилах, але Ісус вийшов із могили через три дні після смерті на римському хресті. Кожний, хто має владу над смертю, безперечно, заслуговує нашої уваги!
Докази воскресіння Ісуса неспростовні. По-перше, було понад п’ять сотень очевидців воскреслого Христа – а це багато! Неможливо ігнорувати п’ятсот голосів. Доказом також є пуста гробниця – вороги Христа могли би легко зупинити всі розмови про воскресіння, якби продемонстрували Його мертве тіло, проте вони не мали що показувати! Могила була порожня! А чи не могли учні Христа викрасти Його тіло? Навряд. Аби запобігти цьому, могила Ісуса пильно охоронялася озброєними солдатами. Беручи до уваги, що Його найближчі послідовники втекли у великому страху під час Його арешту і розп’яття, просто неймовірно, щоб ця група переляканих рибаків пішла проти вишколених, професійних воїнів. Факт у тому, що воскресіння Христа неможливо спростувати!
Ще раз – кожний, хто має владу над смертю, заслуговує нашої уваги. Ісус довів Свою силу над смертю, тому нам варто прислухатися до Його слів. А Ісус стверджує, що є єдиним шляхом до спасіння (Івана 14:6) Він – не просто один зі шляхів, Він – єдиний шлях!
І цей Ісус говорить: «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас» (Матвія 11:28). Світ жорстокий і життя складне. Більшість із нас відчула це на собі, чи не так? То чого ж ви прагнете? Кардинальних змін, чи просто культу? Живого Спасителя, чи одного з багатьох мертвих «пророків»? Змістовних стосунків, чи порожніх ритуалів? Ісус не один з можливих варіантів, Він – єдиний варіант!
«Правильна релігія» в Ісусі, якщо ви прагнете прощення (Дії 10:43). «Правильна релігія» в Ісусі, якщо ви прагнете змістовних стосунків з Богом (Івана 10:10). «Правильна релігія» в Ньому, якщо ви прагнете до вічного дому в Небесах (Івана 3:16). Повірте в Ісуса Христа як вашого Спасителя – і ви не пожалкуєте! Повірте, що Він може простити ваші гріхи, – і ви не розчаруєтеся.
Якщо ви бажаєте мати «правильні стосунки» з Богом, помоліться такою молитвою. Пам’ятайте: промовляння цієї молитви, або будь-якої іншої, не спасає вас. Лише віра у Христа може врятувати вас від гріха. Ця молитва – просто спосіб висловити Богові вашу віру в Нього і подякувати Йому за надання вам спасіння. «Боже, я знаю, що згрішив проти Тебе і заслуговую покарання. Але Ісус Христос поніс покарання, призначене мені, щоб через віру у Нього я міг бути прощений. Я відмовляюся від мого гріха й вірю, що Ти – моє спасіння. Дякую за Твою чудову милість і прощення – дар вічного життя! Амінь!»

Відповідь: На щастя, можна багато чого дізнатися про Бога! Рекомендуємо вам спочатку прочитати цю статтю до кінця, а тоді повернутися і переглянути вибрані біблійні тексти для глибшого дослідження. Посилання на Біблію абсолютно необхідні, так як без авторитету Божого Слова, цей текст буде просто висловленням людської точки зору, яка часто буває помилковою стосовно розуміння Бога (Йова 42:7).
Насамперед, слід зазначити, що нам надзвичайно важливо намагатися зрозуміти, Яким є Бог, оскільки відсутність цього розуміння може призвести до встановлення нами і поклоніння фальшивим богам, усупереч Його волі (Вихід 20:3-5). Ми можемо дізнатися про Бога лише те, що Він Сам вирішив відкрити нам. Однією з характерних рис Бога є «світло» – це означає, що Він Сам проясняє інформацію про Себе (Ісаї 60:19; Якова 1:17). Нам у жодному разі не можна нехтувати тим фактом, що Бог відкрив знання про Себе, щоб мати змогу «ввійти до Його відпочинку» (Євреїв 4:1). Процес творіння, Біблія та «Слово, що стало тілом» (Ісус Христос) допоможуть нам пізнати Бога.
Для початку нам необхідно усвідомити, що Бог є наш Творець, а ми – частина Його творіння (Буття 1:1; Псалом 24:1). Сам Бог сказав, що людина була створена за Його образом. Людина вища за інші створіння і має владу над ними (Буття 1:26-28). Хоча зараз усе творіння спотворене «падінням», воно все ще несе відбиток Його рук (Буття 3:17-18; Римлян 1:19-20). Розглядаючи масштаби, складність, красу і порядок творіння, ми можемо відчути Божу велич.
У нашому вивченні Божих характерних рис буде корисним ознайомитися з деякими Його іменами. Вони такі:
ЕЛОГІМ – Сильний, Дивний (Буття 1:1)
АДОНАЙ – Господь – у відношенні господар-слуга (Вихід 4:10,13)
ЕЛ ЕЛІОН – Найвищий, Найсильніший (Буття 14:20)
ЕЛ РОЇ – Сильний, Всевидющий (Буття 16:13)
ЕЛ ШАДДАЙ – Всемогутній (Буття 17:1)
ЕЛ ОЛАМ – Вічний (Ісаї 40:28)
ЯХВЕ «Я є», тобто Вічний, Самоіснуючий (Вихід 3:13,14)
Біблія свідчить про такі характерні риси Бога: Він – вічний, тобто не має початку, і Його існування ніколи не закінчиться. Бог – безсмертний, безкінечний (Повторення Закону 33:27; Псалом 90:2; 1 Тимофія 1:17). Бог – постійний, тобто незмінний; а це означає, що на Нього можна покладатися, Він заслуговує довір’я (Малахії 3:6; Числа 23:19; Псалом 102:26,27). Бог – незрівнянний, тобто ніхто не може зрівнятися з Ним; Він – досконалий (2 Самуїла 7:22; Псалом 86:8; Ісаї 40:25; Матвія 5:48). Він – незбагненний, тобто невимірний, непоясненний, Його ніхто не в змозі зрозуміти (Ісаї 40:28; Псалом 145:3; Римлян 11:33-34).

Бог – справедливий, тобто Він неупереджений (Повторення Закону 32:4; Псалом 18:30). Бог – всемогутній, Він може чинити, що забажає, але Його дії завжди відповідають іншим рисам Його характеру (Об’явлення 19:6; Єремії 32:17,27). Бог – всюдисущий, Він присутній усюди, хоча це не означає, що Бог існує у всьому (Псалом 139:7-13; Єремії 23:23). Бог – усезнаючий, тобто Він знає минуле, теперішнє і майбутнє, і навіть те, що ми думаємо в будь-який момент. Оскільки Він знає все, Його суд завжди буде об’єктивним (Псалом 139:1-5; Приповісті 5:21).
Бог – єдиний, і це означає не тільки те, що немає іншого крім Нього, але й що Він один, Хто може задовольнити найглибші потреби і бажання нашого серця, і Він один вартий нашого поклоніння і відданості (Повторення Закону 6:4). Бог – праведний, тобто Він не може і не буде потурати гріху. Саме через Його праведність і справедливість, задля прощення наших гріхів Ісус мав відчути на Собі Боже засудження, коли наші гріхи були покладені на Нього (Вихід 9:27; Матвія 27:45-46; Римлян 3:21-26).
Бог – найвеличніший, усе Його творіння свідомо чи несвідомо не зможе перешкодити Його планам (Псалом 93:1; 95:3; Єремії 23:20). Бог є дух, тобто Він невидимий (Івана 1:18; 4:24). Бог є триєдиний, тобто три Особи, однакових за суттю, рівних у силі та славі, становлять одне Божество. Візьміть до уваги, що в першому процитованому біблійному тексті «Ім’я» вжите в однині, хоча воно стосується трьох окремих Осіб: Отця, Сина і Святого Духа (Матвія 28:19; Марка 1:9-11). Бог – правда, тобто Він перебуває у гармонії зі Своєю сутністю, Він непідкупний і не може обманювати (Псалом 117:2; 1 Самуїла 15:29). Бог – святий, тобто Він відокремлений від будь-якого морального опоганення і бореться з ним. Бог бачить усе зло і воно викликає Його гнів. Досить часто у Біблії слово «вогонь» використовується разом зі словом «святість». Бог порівнюється із всепоглинаючим вогнем (Ісаї 6:3; Авакума 1:13; Вихід 3:2,4-5; Євреїв 12:29).
Але незважаючи на все перелічене вище, Бог є милосердний, тобто добрий, прощаючий і люблячий. Якби не Боже милосердя, очевидно, що всі інші Його якості навіки би відділили нас від Нього. На превелику радість, це не так, адже Він бажає бути з кожним із нас (Вихід 34:6; Псалом 31:19; 1 Петра 1:3; Івана 3:16; 17:3).
Це була лише скромна спроба відповісти на запитання про Божу велич. Ми молимося, щоб вона стала для вас заохоченням «шукати Його» (Єремії 29:13).

Запитання пастору

Тут Ви можете задати питання пастору Григорію Андрійовичу. Відповідь очікуйте найближчим часом нижче або на вашу електронну адресу.

Відповідь: Говорячи про любов між хлопцем і дівчиною, і про те, чи може ця любов бути сильнішою або слабшою, давайте дамо в першу чергу відповідь на запитання: «А що ж таке любов?» Сьогодні про неї багато говорять і пишуть, але на жаль її дуже мало між людьми, друзями і тим паче в сім’ї. Часто любов’ю називають симпатії, закоханість, вподобання, навіть інтимні стосунки. Але справжня суть слова любов полягає дещо в іншому. Одне із визначень любові говорить про посвячення себе інтересам або істинному благу іншій людині (Рим.15:1-3; 1ІВ.3:16).
В ідеальному варіанті, ціль зустрічей хлопця з дівчиною, полягає в тому, щоб краще познайомитись один з одним, побачити позитивні чи негативні сторони характеру, перевірити свої почуття і вже на основі цього робити певний висновок. Тому про справжню любов говорити ще зарано. Але це не означає що її не повинно бути. Звичайно почуття, які ми зазвичай називаємо любов’ю, спонукують молодих людей до цих відносин. Зрозуміло, що така любов може бути як поверхневою, так і набагато серйознішою, глибшою. Тому хлопець і дівчина повинні бути дуже обережними і уважними як до себе так і до протилежної статі, щоб не переплутати закоханість з любов’ю, чи можливо з іншими мотивами, які спонукують до подібних зустрічей.
Чи може така любов бути подібною до Божої?
Божа любов (агапе) – це жертвенна любов. Бог-Отець віддав Сина Свого в жертву за гріх кожного з нас. Ісус Христос не пожалів Себе, але зійшов на хрест, щоб спасти нас від вічної загибелі.
В Біблії дуже мало говориться про любов хлопця до дівчини. В книзі Пісня над Піснями оспівуються прекрасні почуття молодого царя Соломонона до Суламіти. Такі почуття більше нагадують любов ерос чи філіо ніж агапе. Але Біблія значно більше звертає увагу на ті взаємовідносини, які повинні бути між чоловіком і дружиною. Необхідно, щоб ці стосунки будувались на взаємній повазі і любові. Прочитайте послання до єфесян 5:22-33. Ви побачите, що апостол Павло спонукує чоловіків любити своїх дружин так, як Христос любить Свою Церкву, а Він віддав самого Себе за неї. Тому любов чоловіка до своєї дружини повинна бути жертвенною, подібною до Божої.
Пастор Г.Пастушак

[contact-form-7 id="1337"]