Поезія

Познание для человека назидательно и необходимо, но оно не должно отбрасывать источник истины; ведь следуя по нему, ты приобретаешь полное счастье и неподдельную радость. Но, к сожалению, это поймёт только тот, кто этот источник не отбрасывает, а постоянно из него черпает “воду” жизни.

БІБЛІЯ

Читая Пикуля, Булгакова,
Я мечтала познанье найти.
Обращаясь к книгам Малахова,
Сознавала, что всё впереди…

Постепенно дойду до Вольтера,
А потом и Дидро прочту…
О, какая же там „Консуэло”?!
Всех философов скоро пойму.

Но не сбиться бы только с ритма,
Какой задала я себе.
Ведь тяжёлая будет битва,
Когда твоё “Я” – враг тебе…

Погружаясь в глубины познания
Тех людей, что учили тогда,
Я мечтала набрать себе знания,
Что помогут поверить в себя.

Время действия проходило,
Но не зря – мой багаж не пуст:
Всё что знание охватило,
Превратилось в цветущий куст.

На каждой ветви – сознание,
Помогающее как жить,
А его цветок – обоняние
Заставляет по воле служить.

Но по воле не той, что из сердца,
А из разума не моего-
Тех людей, чьих духовная дверца
Закрыта была для Него.

Что случилось? Узнать я пыталась.
Что за ценность приобрела?
Подумав, я удивлялась:
Ведь осталась без цели, пуста.

Оценить я пыталась пользу,
Какую волной принесла
Мне житейская мудрость, и волю,
Которая это снесла.

И что оказалось? Потеря
Того времени, что не удержать.
Почему? Какова моя вера
Оказалась в Того – Кого не познать?

Отвлекаясь от истинной пищи,
Которая душу сытит,
С упоеньем искала я тиши,
Чтоб догматы людей изучить.

А что дальше – пустое сердце,
Нет покоя, влечёт суета…
А ответят они – после смерти
Какие меня ждут врата?

Нет, ответить уже не смогут…
Ну а если б и даже смогли?
Размышленья философов сложат
В путь бессмертья лабиринты судьбы?

Нет. Если б даже хотели
Все умы, что были и есть.
Разве мысль сотворить бы сумели:
“Это лишь сможет Всевышнего весть!”.

Но и мне это тоже понятно.
Значит, мысли умов – суета,
От которых ты слышишь невнятно,
Что дорога ведёт в никуда?

Я смотрю на пороге смятенья
На тех, кто блаженство познал.
Ощущая своё пробужденье,
Я прошу, чтоб Творец указал:

Где тот путь мне найти, что истина?
Как попасть и с него не сойти?
Открываю глаза – нет, не мистика-
Книга Библия – там и ищи.

Віолета Лещук 14.05.01р.

Юнакам

Коли коханій ти даруєш квіти
Ти будиш в серці стидливу ніжність
Адже дівчата, вони як діти
З дрібниць радіють й цінують вірність

Коли кохана твій погляд зловить,
Й себе побачить в твоїх зірницях
Лице рум’яне відверне знову –
Не ображайся те все дрібниці

Вона взаємно тебе кохає
Ще та загадка – душа дівоча
Думок її ніколи ти не взнаєш
Та все розказують бездонні очі

А серце в неї коштовна ваза
Не ризикуй ти його розбити
Зламає легко будь яка образа
Та важче потім його зліпити

Цінуй коханням, і знай, що може,
Як те багаття воно згоріти
Його підтримуй щодня як можеш
Даруй коханій частіше ти квіти

Віра Бабяк

Я чувства к тебе очень бережно в сердце носила,

Как носят в метелицу хрупкий и нежный цветок…
Я в мыслях к тебе среди ночи и дня вся спешила…
Чтоб ты без улыбки моей не был так одинок…

Я имя твоё повторяла в рассветных молитвах,
Мечтала увидеть, как Чудо Господь сотворит,
В любую погоду я дверь оставляла открытой,
Чтоб, если продрогнешь, любовью тебя отогреть.

Я верность, как снег полуночный, от грязи хранила…
Чтоб только твои по нему приходили следы.
Чтоб глаз твоих музыку трепетно сердце носило,
Чтоб голос твой тихий звучал для меня, как стихи.

Снова память тронула страницы –
Снег, дожди, минорный листопад…
Мне опять твоя улыбка снится…
Как во сне бреду я наугад..
Господи, за каждое мгновенье,
Искренне Тебя благодарю.
Не осталось капли сожаленья…
Я люблю..По – прежнему люблю.. .

Марія Звірід

Каждый из нас нуждается в любви-

Букете, исключительно, из совершенства.
И если б мы понять могли,
Что в ней сокрыт секрет блаженства…

Не в толстом кошельке магната,
Не в булке с тонким слоем марципана,
Не в телевизоре широкого формата,
Не в песне одинокого цыгана.

Она видна в улыбке белоснежной,
Подаренной любимому невестой,
В объятии невольном детском нежном,
В подмигивании луны небесной.

В цветочной пыли, аромате ветра,
В мерцанье приходящего рассвета,
В щедротах, что хранят земные недра,
В убранствах, что поля сменяют летом.

В доверии, терпенье и надежде,
В невинной бескорыстной дружбе,
В прощенье искреннем беспечному невежде,
В невысказанном благодарном взгляде мужа.

В ответе, что прочтёт лишь он глазами,
В тепле, что излучает сердце,
В чувствах души, что нам не выразить словами,
И в верности, закрывшей свою дверцу.

В лесах, лугах, лучах, закатах солнца,
Восходах, пенье птиц, дожде прохладном,
Во всём, что охватить нам взглядом можно,
В мгновенье, улетевшем безвозвратно…

И эта вся любовь к нам от начала
Дана через Иисуса безвозмездно.
Лишь постоянно у Него просить нам надо,
Её носителями быть нам повсеместно.

Віолета Лещук 22.09-04.10.11 р.

Я в этой жизни схожа с птицей,

Стихия, для которой – небо!
Чтобы над буднями кружиться,
Ища в ладонях Божьих хлеба.
Но вновь, летя навстречу ветру,
В душе моей слабеют крылья,
Ищу клочок земли заветной,
Чтобы опять набраться силы…

И снова солнечные дали
Откроют для меня объятья
Исчезнут горькие печали
Я буду с Господом общаться
И, принимая, словно росы
Благословения в молитве,
Найду ответы на вопросы
Чтоб стать ещё сильнее в битве.

Ты – защита моя.
Ты – покой моим слабнущим крыльям.
Ты –скала среди бури
Ты – уют мой в ненастную ночь.
Ты, Господь, мне убежище,
Верный, Надёжный и Сильный
Я сокроюсь в Тебе,
Ты Единый мне сможешь помочь.

Марія Звірід 16.04.2008р

Не важно, как ты зовёшься:

Католик, православный, христианин- протестант,
Важно одно,- когда ты оторвёшься
От земной суеты, чтоб ты больше узнал.

Ведь, можно звать себя, как угодно,
Но, чтоб соответствовать – сил не иметь;
Приспособиться можно, чтоб было удобно
От жизни взять всё, что лишь смог захотеть.

И считать себя перед Богом достойным,
Отклоняя волю Его для себя.
Не умышленно, – просто, красиво, пристойно,
Вникая в глубины, но не Творца.

И будешь вариться в котле философском
Или другом – религиозных слепцов.
А о посланье к тебе Отцовском
Забудешь, водрузив стяг мирских мудрецов.

Ты окажешься в тени сомнительных мыслей
И будешь блуждать в сумбуре идей
Вдали от великого кладезя истин,
Господом данных для верных детей.

И там находясь, ты так не узнаешь
То, что тебе уготовил Творец.
А Его благодать никак не вмещает
Земные богатства,- в ней жизни венец.

Жизни блаженной, что в Боге сокрыта,
Начало берущая у подножья креста.
Которая потом испытаний покрыта,
Но омытая Словом и кровью Христа…

Віолета Лещук 23-24.05.12 р.

СИТА БАЙДУЖІСТЬ

На вулиці осінній дощ і вітер,
Давно замерзли і зів’яли квіти.
Ми заглядаєм у спітнілі вікна,
І тепло нам, і ми до цього звикли…
Ми гріємось у затишку каміна,
Щасливі ми, нас заховали стіни.
Здається, годі і бажати нам..
А за вікном? Нам байдуже, що там…
Там грязна голка вводить смерть у вени,
Там їдкий дим витравлює легені…
Там при живих батьках забуті діти…
І там серця, розучені любити.
Там старість за вікном благає хліба.
Там гинуть люди молоді від СНІДу.
У сім’ях зрада і нерозуміння,
А ми пустили глибоко коріння…
Ми праведні і чисті йдем до неба.
А за вікном – Спасайтесь, кому треба!
Дай, Боже нам сердечний приступ болю.
Щоб у проломі стали ми стіною,
Бо Ти осудиш ситу цю байдужість,
Спитаєш з нас про ці розбиті душі.

Марія Звірід 24.10.2008р

Тобі, вічному!

Вдивляюсь в безкінченне синє небе.
Душа тремтить перед творінням Твоїм.
Ти знов мені нагадуєш про Себе.
Про істину, любов і велич Свою.

Її ніяк не можу осягнути.
Обмежений мій розум і знання.
Як би ж мені хоча б на мить збагнути,
Яка велика праведність Твоя.

Сягає неба милосердя Твоє
І аж до хмар є істина свята.
Ти вираховуєш число і зорям,
І кожна має з них своє ім’я!

Престол для Тебе – небеса безкраї,
Земля підніжок є Твоїм ногам.
Немає місця де Тебе немає.
Зійду на небо, чи в шеол, Ти й там…

А що є я перед Тобою, Боже,
Що Ти мене дитям Своїм назвав?
І що в замін віддати Тобі можу,
Якщо усе що маю – Божий да?

Як можу не впастине коліна
І не прославити Твої діла?
Ти Бог святий, а я лише людина,
Піщиночка у Всесвіті мала.

Та все ж, для Тебе я дорогоцінна.
Мої молитви слухаєш завжди.
На них відповідаєш неодмінно
І бережеш від горя і біди.

Дай розуміння, щоби пізнавати
Недослідимі присуди Твої.
Щоби могла тебе відображати,
І бути частинкою Творця на цій землі!

Віра Бабяк

ВІН ПОРУЧ!

Якщо проблеми в тебе у житті,
Здається, що вже важче, не буває,
Ти не втрачай надії, і тоді
Нехай слова із Біблії втішають.

Згадай апостола Петра в в’язниці
Його важкі залізні ланцюги
Це для людей, для Бога ж – це дрібниці,
Йому не перешкода вояки.

Для Нього неможливого немає.
І не буває другорядних справ.
Господь завжди про тебе пам’ятає
І поруч буде, як і обіцяв.

Він Ангола післав Петру в ту ніч.
Міські ворота перед ним відкрились.
Бо ревною молитвою тоді
Брати і сестри Господу молились.

Не сумнівайсь і ти в святих словах.
І не дивись, як манить світ журбою
Благослови Христа в своїх думках
І пам’ятай що поруч Він з тобою!

Віра Бабяк

БУВАЮТЬ ТАКІ МИТІ У ЖИТТІ

Бувають такі миті у житті,
Коли непрохано печаль прийде
Коли сльоза застигне на щоці,
А серце мов залізне і пусте

Це коли рідні й близькі йдуть від тебе
Й шматочки твого серця відривають
Душа мов плаче, з нею плаче небо –
Це анголи так людям співчувають

Таке життя: утрати, зміни, лихо…
Ніщо у Всесвіті на місті не стоїть
Але душа втрачати так не звикла
Тай дорожити не навчилась і любить

Для всього час свій плакати й співати
О, Господи навчи нас мудро жить,
Щоб, коли втратимо не жалкувати,
Що ми людьми не вміли дорожить

Віра Бабяк

Для чего мы здесь, братья и сёстры?

Зачем мы пришли сюда?
И кто об этом нас спросит,
Если не сами себя?

Мы пришли, чтоб прославить
Господа Бога Творца
И с желаньем оставить
Грешную жизнь навсегда?

Ближе чтоб стать к Иисусу,
Радость в Нём обрести?
Или с былою грустью
Грех назад унести?

Не отдать Творцу с сокрушеньем
Боль, что у нас внутри,
И признать перед Ним со смиреньем,
Что её победить не смогли?

А кто мы тогда, братья, сёстры?
Ученики Христа?
А, может, мы даже не носим
Тяжесть дневного креста?

Может, себя не отверглись
И не идём за Христом?
И этим себя повергли
В самообман,- что идём

Мы в небеса к Богу,
Только Христа нет в нас,-
Другую избрали дорогу…
Но ещё звучит Его глас:

“Бодрствуйте! Пробудитесь!”
Давайте заменим на крест свой грех
И у Иисуса будем учиться,
Чтобы любить нам всех.

Чтоб не пасть под греховной ношей,
А, отвергшись себя, взять свой крест,
Который не может быть больше,
Чем можем его понесть.

Место греха Бог любовью заполнит,
А она нам поможет во всём:
И желанье любое исполнит,
Если мы будем в Нём.

Только Иисус наша помощь,
Наша надежда и щит,
Он изменить нас может
И подарит Свой мир.

Даст нам Свою радость,
К совершенству стремление даст,
От нас заберёт всю слабость,
Грех удалит из нас.

Только если мы согласимся
Учениками Иисуса быть,
И с грехами проститься решимся,
И их навсегда забыть.

И возжаждем живую святость,
Возненавидев себя во грехе.
Только решиться надо
Отдать Царство Богу в себе.

Віолета Лещук 16-17.08.12 р.

К ЛУНЕ

И вновь я смотрю на тебя с умилением
И, често признаться – завидую очень
Твоей красоте и лучистому зрению
Как жаль, что видаюсь я с тобою только ночью.

Ты так улыбаешся мне величаво,
Как будто тебе я подруга родная.
Серебряный цвет в лучезарной оправе
Средь ночи таинственной так обожаю!

Ведь ты так прекрасна, совсем неземная.
Мне честь на тебя посмотреть из земли.
А знаешь, о чем я наибольше мечтаю? –
Чтоб были известны все мысли мои,

Мечтания, сны, разговоры чтоб знала,
Ведь сколько живущих людей на земле,
Но ты среди тысяч меня узнавала,
И мне доверяла все тайны вполне.

Я знаю, с небес все гораздо виднее.
И ты наблюдаешь за всеми людьми…
Хочу, чтобы ночи вдруг стали длиннее
И люди тобою любоваться могли.

Луна. Ты прекрасное Божье создание.
Твоё назначенье – быть светлой в ночи.
Ведь это так важно – своё знать призванье,
И то исполнять, что сам Бог поручил!

С тобою я прощаюсь. До завтра! До ночи!
И если не скроют тебя облака ,
Я вновь посмотрю в серебристые очи.
Ты жди, я приду завтра снова. Пока!

Віра Бабяк

Как мне быть подобной Тебе, Отец?!

Я так измениться хочу навеки:
Чтоб не было больше потухших сердец
При встрече со мной, но Твоим чтобы светом

Могла осветить их и радость вселить,
Надежду, любовь бесконечную; веру
В Тебя, в Твою милость пролить,
И всегда, и во всём иметь Твою меру.

Ты Единственный Тот, Кто дороже всего,
Ты Единственный, Кто изменить меня можешь.
Без Тебя я без сил, во мне нет ничего,
Что привлечь без Тебя ко мне сможет.

Я хочу быть с Тобою во веки веков,
И, прошу, чтоб меня Ты об этом услышал:
Измени в образ Твой, чтоб остаток годов
Отражал лишь Тебя во мне ближним.

Помоги мне всегда вслед идти за Тобой,
Отвергнувшись “я”, взявши крест свой.
Соделай меня и того, кто со мной,
Слитком святым, излучающим мир Твой.

Тем, что навеки забудет себя,
Чтобы вместить любовь без границы.
Дай нам, Отец, всё отдать для Тебя,
Чтоб от блаженства блестели ресницы.

И чтоб никто, никогда и никак
Не разлучил нас во веки с Тобою.
И всем естеством прошу, чтобы так
Ты нас сберёг до встречи с Собою!

Віолета Лещук 28.09.12 г.

Какое чудо этот снегопад,

Снежинки, будто маленькие Ангелы.
Кружась легко, ложатся наугад,
И кажутся теплее звезды дальние.

Как бьется моё сердце горячо,
И я живу на Господа надеждою,
И утром ранним и во тьме ночной
Меня Он охраняет очень бережно.

Родится «завтра» в инее утра,
Румяным солнцем улыбнется радость.
И буду я благодарить Творца
За белую подаренную святость.

Марія Звірід 18.12.2001

О, як мене ти дорого купив!

О, як мене ти дорого купив!
Пробач, що це так пізно зрозуміла.
За мене уночі, серед олив
Твоя душа молилась і боліла.

Я не була з Тобою у ту ніч
Бо ще тоді не вміла співчувати…
Ти розмовляв із Батьком віч-на-віч
Благав Його, щоб людям не вмирати.

Ти знав тоді, що люди не приймуть
Твій подвиг і любов не зрозуміють.
Лиш своїм вірним відкриваєш суть
Свого спасіння, що й до тепер діє.

Ти ради нас перетерпів усе.
О, дай мені такої же любові!
Щоби людей любила попри все
Щоби могла прощати знову ї знов.

Пробач мене, зі щирим серцем каюсь
Бо Твоїх благ ніхто не заслужив..!
Лиш Твоє Слово дивно відкриває
О, як мене ти дорого купив!

Віра Бабяк

Запитання пастору

Тут Ви можете задати питання пастору Григорію Андрійовичу. Відповідь очікуйте найближчим часом нижче або на вашу електронну адресу.

Відповідь: Говорячи про любов між хлопцем і дівчиною, і про те, чи може ця любов бути сильнішою або слабшою, давайте дамо в першу чергу відповідь на запитання: «А що ж таке любов?» Сьогодні про неї багато говорять і пишуть, але на жаль її дуже мало між людьми, друзями і тим паче в сім’ї. Часто любов’ю називають симпатії, закоханість, вподобання, навіть інтимні стосунки. Але справжня суть слова любов полягає дещо в іншому. Одне із визначень любові говорить про посвячення себе інтересам або істинному благу іншій людині (Рим.15:1-3; 1ІВ.3:16).
В ідеальному варіанті, ціль зустрічей хлопця з дівчиною, полягає в тому, щоб краще познайомитись один з одним, побачити позитивні чи негативні сторони характеру, перевірити свої почуття і вже на основі цього робити певний висновок. Тому про справжню любов говорити ще зарано. Але це не означає що її не повинно бути. Звичайно почуття, які ми зазвичай називаємо любов’ю, спонукують молодих людей до цих відносин. Зрозуміло, що така любов може бути як поверхневою, так і набагато серйознішою, глибшою. Тому хлопець і дівчина повинні бути дуже обережними і уважними як до себе так і до протилежної статі, щоб не переплутати закоханість з любов’ю, чи можливо з іншими мотивами, які спонукують до подібних зустрічей.
Чи може така любов бути подібною до Божої?
Божа любов (агапе) – це жертвенна любов. Бог-Отець віддав Сина Свого в жертву за гріх кожного з нас. Ісус Христос не пожалів Себе, але зійшов на хрест, щоб спасти нас від вічної загибелі.
В Біблії дуже мало говориться про любов хлопця до дівчини. В книзі Пісня над Піснями оспівуються прекрасні почуття молодого царя Соломонона до Суламіти. Такі почуття більше нагадують любов ерос чи філіо ніж агапе. Але Біблія значно більше звертає увагу на ті взаємовідносини, які повинні бути між чоловіком і дружиною. Необхідно, щоб ці стосунки будувались на взаємній повазі і любові. Прочитайте послання до єфесян 5:22-33. Ви побачите, що апостол Павло спонукує чоловіків любити своїх дружин так, як Христос любить Свою Церкву, а Він віддав самого Себе за неї. Тому любов чоловіка до своєї дружини повинна бути жертвенною, подібною до Божої.
Пастор Г.Пастушак

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш E-Mail (обов'язково)

Тема

Повідомлення